Сміливість українських брендів не знає кордонів. Ми продовжуємо серію розповідей про наших виробників, що продовжують дарувати красу Україні та світу своїми виробами.
У нашій новій розповіді йдеться про бренд Andamana, заснований майстринею тендітних прикрас з епоксидної смоли з Харкова, Наталею Нестеровою.
Поштовх до започаткування унікального хобі
Назва бренду Andamana напряму пов’язана зі збереженням самобутнього, локального та неповторного. Щоправда, концепт тягнеться далеко за межі України, аж до закритої від туристів частини Андаманських та Нікобарських островів, де досі живуть аборигени та несамовито захищають недоторканність свого життя.
Вперше Наталя побачила подібні прикраси на просторах Інтернету у 2018 році та захопилась ними з першого погляду.
“Досі пам’ятаю те відчуття, яке вогнем пройняло зсередини і я вже не могла думати ні про що інше. Хотілося придбати цю красу для себе, але автор прикрас був з Нової Зеландії та сукупна вартість з доставкою зупинила порив.“
Знайти майстра з України, який би дивися на світ тими ж очима, майстрині не вдалось.
Так і почався шлях вигадування велосипеда. Майстер-класів з цієї техніки тоді ще не було у широкому доступі, тому проби та помилки зайняли понад рік.
Нове сприйняття хендмейду
Спочатку Наталя ховала це хобі як щось приватне, бо професійне коло було зовсім в іншій площині. Вона вважала, що українське суспільство ще не готове до сприйняття хендмейду як чогось цінного (вартого як уваги, так і коштів) — і це один з радянських наративів, від якого саме час позбутись.
За словами майстрині, хендмейд — це не підробіток домогосподарки, а такий саме малий бізнес, що сплачує податки та приносить валютний виторг країні.
“Український хендмейд — це наш з вами внесок у те, щоб Україна залишалась в інформаційному просторі у найвіддаленіших куточках світу. Таким чином можливо торкатись сердець громадян інших країн, рухати демократію зсередини та завдяки лояльності суспільства просувати потоки допомоги Україні.”
Жити, боротись, не зупинятись
Повномасштабна війна застала жінку у Києві, а всі матеріали для творчості лишались у Харкові, за 500 км.
“Це тендітні висушені квіти, які не можна просто взяти та принести у поштове відділення, зробити відмітку «крихке» та відправити у добрий шлях. Вологість, зміна температурного режиму для них вирок. Тому при першій можливості, коли з Києва було умовно безпечно виїхати автівкою, ми повернулись до Харкова.”
Запускати процеси у нових реаліях довелось майже з нуля, почались нові пошуки матеріалів та постачальників. Але чого точно не бракувало майстрині, то це — натхнення. Іноді Наталі здавалось, що не вистачало 24 годин на добу, щоб втілити у життя все задумане. Інколи майстриня робила вимушені паузи тільки, щоб загоїлись рани на пальцях від щоденного шліфування смоли.
Найбажаніше замовлення
Наталя виготовляє суто прикраси, та іноді буває й замовлення на декор, але як виняток. Популярність прикрас напряму залежить від країни: в Україні більше цікавляться кулонами з квітами та космічними прикрасами, у країнах ЄС — сережками, а у США левова доля припадає на прикраси у синьо-жовтих кольорах.
Найбільше майстриня полюбляє створювати космічні прикраси, бо це ручний розпис і він є неповторним у кожному виробі.
Жінці запам'яталось замовлення чарівних квіткових прикрас, яке вона надіслала у прифронтове містечко Донецької області. Дивлячись на карту, навіть здається, що як рукою сягнути до вогневої межі, та першою думкою було, як зрадіє та дівчина, яка чекає на подарунок
“Незмінним для українців залишається те, що ми продовжуємо жити, планувати майбутнє, зізнаватись у почуттях всупереч усьому. І кожен на своєму місці наближає Перемогу”
Поштовх для росту у виробництві
За кордоном українськими товарами різко зацікавились. Через місяць-другий після початку війни, іноземні покупці повернулись з відгуками й таким чином залишили нові відгуки та “подарували” Наталі нове дихання на роботу.
“Зовсім незнайомі люди ділилися своїми історіями, пов’язаними з Україною, від яких сльози навертались на очі. Вони дарували мої прикраси біженцям, які зупинились у них, та близьким з українськими коріннями. Вони донатили на ЗСУ і писали про це.
Вони пишались тим, що допомагають”
Така невпинна підтримка світу надихала майстриню, бо кожна прикраса в українських кольорах несла і соціальну місію за кордоном: вона викликала емоції, вона штовхала не залишатись осторонь.